Меморіальний комплекс Солдатської Слави (Полтава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меморіальний комплекс Солдатської Слави
Меморіальний комплекс Солдатської Слави
(сучасний вигляд, 2012 рік)

49°34′41″ пн. ш. 34°32′18″ сх. д. / 49.578222° пн. ш. 34.5383472° сх. д. / 49.578222; 34.5383472Координати: 49°34′41″ пн. ш. 34°32′18″ сх. д. / 49.578222° пн. ш. 34.5383472° сх. д. / 49.578222; 34.5383472
Тип меморіальний комплекс
Статус спадщини пам'ятка історії місцевого значення України
Країна  Україна
Розташування Полтава
Архітектор І. В. Мезенцев, Г. М. Кислий, Лев Вайнгорт
Скульптор Е. М. Кунцевич
Матеріал граніт
Засновано 1969
Встановлено 1969
Меморіальний комплекс Солдатської Слави (Полтава). Карта розташування: Україна
Меморіальний комплекс Солдатської Слави (Полтава)
Меморіальний комплекс Солдатської Слави (Полтава) (Україна)
Мапа

CMNS: Меморіальний комплекс Солдатської Слави у Вікісховищі

Меморіальний комплекс Солдатської Слави — меморіальний комплекс у Полтаві. Встановлено у 1969 році на території парку імені Івана Котляревського, на місці Старого міського кладовища (район вулиці Європейської).

У 19411943 роках, під час німецько-нацистської окупації, на території кладовища і концтабору, що знаходився неподалік, було закатовано понад 3,5 тисяч радянських громадян — мирних жителів, військовополонених, партизанів та підпільників. У 1969 році тут відкрито меморіальний комплекс Солдатської Слави. Сюди були перенесені останки радянських воїнів-визволителів, полеглих у боях за Полтаву. У центрі меморіалу — тригранний облицьований сірим гранітом обеліск — трилон (висота 22 метри) у формі солдатського штика з написом: «Слава героїв безсмертна». Біля підніжжя палає Вічний вогонь, запалений двічі Героєм Радянського Союзу генерал-полковником Олександром Родимцевим від факелу, доставленого з могили Невідомого Солдата у Києві. Біля обеліска — 6-метрова гранітна постать воїна з щитом. Поруч з Вічним вогнем розташовані могили, в яких поховані секретарі Полтавського підпільного обкому КП(б)У Степан Кондратенко і Г. Ф. Яценко, генерал-лейтенант Олексій Зигін, військові кореспонденти Петро Лідов, Сергій Струнников, О. О. Кузнецов, Герой Радянського Союзу полковник Микола Кучеренко та інші. Праворуч алеї, що веде до Вічного вогню, — 4 групових та 21 поодинока могила з встановленими на них гранітними плитами (1,2 х 0,8 м); з тильної сторони обеліска — 17 братських могил, в яких поховані останки 394 радянських воїнів, полеглих у 1941 та 1943 роках На могилах — гранітні плити (1,7 х 1,4 м) з викарбуваними на них прізвищами загиблих воїнів, партизанів, підпільників, жертв фашизму. Автори — скульптор Е. М. Кунцевич, архітектори І. В. Мезенцев, Г. М. Кислий та Лев Вайнгорт.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]